Але одне з найбільш актуальних знань – це те, що супроводжується цінністю, показаною на особистому прикладі. Цей тип лідерів забезпечує захист форми патерналістське лідерство. Однак ця надмірна захищеність не дозволяє тим членам команди значно рости та прогресувати. Однією зі слабких сторін цього типу керівників є його складність делегувати з довірою до працівників. Проводити тестування кандидатів до призначення на посаду керівника корисно і для компанії, і для самого співробітника. Компанія не витратить час та ресурси на врегулювання наслідків вибору невідповідного лідера.
Керівник має прагнути використати переваги кожного стилю залежно від ситуації. Не всі дослідження підтверджують висновки, що авторитарне керівництво забезпечує виконання більшого обсягу робіт, але це дало поштовх до творчого пошуку оптимального стилю керівництва. Лідера, який практикує таку модель управління, називають «пасивним». Він мало зацікавлений у розвитку навичок підлеглих — важливі показники їх роботи. Лідер прагне домінувати над підлеглими і партнерами, любить все тримати під контролем, вимагає або заохочує максимальну віддачу в роботі. Гнучкість у стилях керівництва – це не лише ознака досвідченого менеджера, але й ключ до довгострокового успіху всієї команди.
Обговорення Теми – Вибір Оптимального Стилю Керування Персоналом: Інструкції Для Керівників
Цей підхід допомагає використовувати емоційний інтелект, щоб оцінювати ситуацію і вибирати відповідний стиль лідерства. Третій стиль по Левіну – це ліберальний, або потурання, стиль лідерства. Ліберальні лідери вкрай рідко дають будь-які вказівки колективу. Такий керівник практично не втручається у роботу колективу, а працівникам надано повну самостійність. Він готовий скасувати раніше ухвалене ним рішення, якщо підлеглі ухвалили його негативно. Лібералов відрізняє безініціативність, він пасивний під час прийняття управлінських рішень.
Авторитарний Стиль Керівництва
Найкраще застосовується, коли співробітники мають потребу в навчанні й наставництві від лідера. Але при цьому дуже важливо, щоб фахівці були мотивованими й зацікавленими у розвитку. Готовими до проходження навчання, щоб підвищити свої навички та рівень компетентності. Різним проєктам, командам, завданням і бізнесу потрібні різні стилі управління.
У той же час, якщо завдання потребує участі та креативного підходу персоналу, то демократичний стиль може бути більш відповідним. Менеджери також можуть використовувати його тільки якщо вони новачки на своїй посаді і ще не мають досвіду або навичок для прийняття важливих рішень. Автократичний стиль управління характеризується централізацією влади і контролю з боку лідера. Рішення приймаються керівником або вузькою групою людей на вершині організаційної ієрархії, а працівники мають обмежену свободу дій. Цей стиль управління часто використовується в ситуаціях, які вимагають швидкого прийняття рішень, або коли керівник володіє спеціальними знаннями. Однак автократичний стиль управління може вплинути на мотивацію працівників, призвести до відсутності інновацій і обмеженого розвитку.
Перехід від системи один до системи чотири може тривати понад чотири роки, зазначав він. Так, організація, яка за один раз зекономила чверть мільйона гривень на зниженні витрат виробництва, втратила півмільйона через плинність персоналу та страйки. Це був один із перших прикладів несподіваних наслідків скорочення виробничих витрат. Для цього стилю керівництва характерна централізація влади в руках одного керівника, ставка на адміністрування та обмеження контактів із підлеглими. Такий менеджер приймає рішення одноосібно, не даючи виявити ініціативу підлеглим; він категоричний, і основним змістом його діяльності стають накази та команди.
Такий стиль ефективний у ситуаціях, які потребують швидкої реакції та чіткого виконання наказів. Основні стилі управління включають авторитарний (директивний), демократичний (співчутливий), ліберальний (лаїсез-фер) та трансформаційний. Кожен з них має свої особливості та застосовується у різних ситуаціях. Команда, на відміну від простої робочої групи, це колектив людей, які постійно комунікують, разом ухвалюють рішення та розв’язують проблеми. Це не самостійна робота над особистим проектом, а згуртований процес, де від результату роботи кожного залежить загальний результат проекту.
«First, Break All the Guidelines» – Marcus Buckingham & Curt Coffman- Заснована на дослідженнях Gallup. Показує, що найкращі менеджери часто не слідують «шаблонам» і підбирають стиль під конкретну людину. «Leadership» – James MacGregor Burns— Історичний та філософський погляд на лідерство як стиль управління. «Management and Efficiency Beyond Expectations» – Bernard M. Bass— Один із основоположників теорії трансформаційного та транзакційного лідерства. Ліберальний стиль управління надає співробітникам максимальну свободу у роботі, мінімізуючи втручання керівництва. Він підходить для висококваліфікованих та самодостатніх команд, де важлива ініціатива та самостійність.
- Менеджери з візіонерським стилем управління – відмінний варіант для невеликих стартапів.
- Це може статися з кожним із нас, особливо з людьми, які спочатку відрізнялися високим рівнем мотивації, відданості та енергії.
- Він робить наголос на розвитку навичок, формуванні зобов’язань та формуванні позитивної організаційної культури.
У своїй книзі автори визначають шість стилів лідерства, прийнятих менеджерами, і обговорюють, як ці стилі впливають на корпоративну культуру та моральний дух команди. Ця стаття має на меті глибше розглянути ці стилі лідерства, їхній вплив на робоче середовище та запропонувати додаткові ідеї для ефективного управління. Вибір відповідного стилю управління персоналом – це відповідальний крок, що вимагає усвідомлення та розуміння факторів, що впливають на прийняття рішення. Незалежно від обраного стилю, важливо пам’ятати про гнучкість та адаптацію до різних ситуацій.
Делегування може бути спрямована на будь-яке поле для діяльності організації. Ключова особливість демократичного стилю управління — колективне обговорення проблем. Рішення приймається після того, як всі висловляться і/або проголосують. При цьому демократичний лідер не боїться делегувати повноваження та прагне підтримувати командний дух у роботі. Вдалий час для використання цього стилю — коли компанія хоче просувати таланти всередині організації. Найм і набір персоналу – це трудомісткий і дорогий процес, і компанія може заощадити час та гроші, впровадивши цей стиль управління.
Наприклад, може виникнути необхідність швидко приймати рішення, тому лідер може прийняти автократичний стиль управління. Однак в інших випадках лідер може використовувати демократичний або трансформаційний стиль управління для розвитку та мотивації співробітників. Я переконаний, що найкращий підхід до вибору стилю управління – це збалансований підхід, що враховує потреби компанії та персоналу.
Афіліативний стиль управління фокусується на створенні гармонійного середовища для роботи, що позитивно впливає на команду. Лідери, які практикують цей стиль, вміють вирішувати міжособистісні конфлікти і сприяти співпраці. Це особливо важливо під час змін в організації, коли потрібна підтримка і стабільність. Також, афіліативні лідери культивують відчуття приналежності у співробітників, що підвищує моральний як стати проджект менеджером дух та лояльність.
Add Comment